Марганцеворудні підприємства

автор: Олег Хоменко

Заснування міста Марганець пов'язане з розвитком металургійної промисловості на півдні України. У роботах дослідників Кривбасу Г. Феодосьева і С. Конткевіча є повідомлення про гніздове залягання марганцю в долині річки Інгулець. Геологи зробили припущення про наявність у цьому районі більше великих родовищ. У 1882 р. для створення геологічної карти Росії при Гірничому департаменті був організований Геологічний комітет. Молодший геолог В.А. Домгер влітку 1883 р. приїжджає на південь Катеринославської губернії для завершення дослідних робіт. У долині річки Солона він знаходить поклади марганцевої руди, про що робить повідомлення («Повідомлення Геологічного комітету», С-Пб, 1884, т. 33, с. 183).

Так в Придніпров'ї було відкрито найбільший в світі марганцеворудний басейн. Навесні 1885 р. розвідку марганцевих руд очолює А. Михальський, а потім професор Петербурзького гірничого інституту М.Д. Концовский. У Центральному Державному історичному архіві, в фонді Придворної контори великого князя Михайла Миколайовича зберігся договір, укладений гірничопромисловцем Концовским з головним керуючим садибою великого князя Малінгом 14 грудня 1885 р. У цьому документі говориться: «Я, Концовский, зобов'язуюсь відправитися цього числа в Грушевське його Величності садибу Катеринославської губернії для відкриття робіт з видобутку марганцевих руд, які передбачено заготовити зараз до 100 тисяч пудів». У донесенні інженера Концовского від 22 березня 1889 р. щодо збільшення і здешевлення видобутку марганцю наведена таблиця розробки Покровських копалень, розпочата в 1886 р. Наведене свідчить про початок розробок на Нікопольському марганцевому родовищі, яке справедливо називають перлиною нашої країни. З цього року і починається літочислення існування копальні.

Знайдена ж марганцева руда в краї дещо раніше, у 80-х рр. XIX сторіччя. Восени 1880 р. один з жителів села Городище (зараз селище входить до складу міста Марганець), копаючи колодязь на Закамянці, знайшов чорну купчастую землю, яку потім переправили в Кам'янське (м. Дніпродзержинськ). Тут на Південно-Російському Дніпровському металургійному заводі був зроблений хімічний аналіз знахідки. Незабаром у Городище прибули уповноважені. Вони оглянули місцевість і почали переговори з сільським сходом про отримання в оренду Закаменских схилів річки Томаківка. Дані відкриття марганцевих покладів зацікавили власників металургійних заводів. Вже в 1886 р. поблизу річки Мелах, тобто в західній частині родовища, побудований перший рудник з видобутку марганцевої руди. П'ятьма роками пізніше, в 1891 р., побудований перший рудник з примітивною фабрикою для мокрого збагачення руди і в східній частині – Городіщанскій рудник Південно-Російського Дніпровського металургійного товариства. Ще через п'ять років почав видобувати руду в селі Червоногригор'ївка рудник «Пиролюзит».

Відкриття марганцевих руд в цій місцевості мало величезне значення для швидкого розвитку металургійної промисловості на півдні України. Про швидке збільшення видобутку руди свідчать красномовні цифри. У 1896 р. загальний видобуток марганцю у світі складала лише 500 тис т. З них: США – 10,1; Чилі і Колумбія – 20; Куба – 22; Німеччина – 21; Франція – 30,4; Японія – 16; Індія – 15,8; Туреччина – 15; Угорщина – 12,5; Швеція – 3; Росія – 240,2. Очевидно, що Росія займала перше місце серед інших держав світу з постачання металургійної промисловості марганцем і була монополістом на міжнародному ринку. Починаючи з 1906 по 1910 р. експорт збільшився і вже становив не менше 50% від світового.

Відкриття марганцевих родовищ поблизу металургійних заводів Донбасу та Придніпров'я у поєднанні зі сприятливими умовами розташування і розробки стало значним фактором у розвитку, як басейну, так і металургійної промисловості в цілому. Інтенсивний розвиток басейну почалося в 30-і рр. XX століття. Реконструювалися старі копальні, вводилися в дію нові, інтенсивно впроваджувалися передова техніка і технології. З освоєнням рудників виросли і робітничі селища: Городище, Закамянка, Новоселівка, Миколаївка і ряд інших. 22 жовтня 1938 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР ці поселення були об'єднані в місто Марганець, який став швидко розростатися, збільшуючи мережу культурно-побутових установ.

В Україні крім основного Нікопольського басейну, що включає Нікопольський, Великотокмакский і Інгуло-Дніпровський марганцеві райони, відомі ще Побузький, Донецький і Карпатський. Розвідані і експлуатуються тільки родовища Нікопольського району. Рудні пласти залягають на глибині 15–120 м, їх потужність в середньому 2 м. Основні запаси становлять високоякісні руди, що містять в середньому 27% марганцю. Рівень развіданости і освоєності Нікопольського басейну високий. Тут розробляється 9 родовищ, працює 6 шахт і 8 кар'єрів. Родовища західної ділянки басейну розробляються підприємствами ПАТ «Орджонікідзевський ГЗК», а східного – ПАТ «Марганецький ГЗК».

Впровадженню поточної технології підземного видобутку руди на шахтах ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» передувало об'єднання шахт № 4 і 7, № 3 і 5. Це дозволило сконцентрувати гірничи роботи і збільшити виробничу потужність шахт більш ніж у два рази. Також поля шахт № 9, 10, 13, 14 і 15 були об'єднані у два великих шахтних поля № 9/10 і № 14/15 з проектною виробничою потужністю 2,2 млн т руди на рік. Розкриття об'єднаних шахтних полів здійснено похилими стовбурами. Це забезпечило безперервний конвеєрний транспорт руди від очисних вибоїв до навантаження на поверхні землі в залізничні думпкари.